Бритовка, -ки, ж. Ум. отъ бритва.
Винниківна, -ни, ж. Дочь винокура.
В'язіння, -ня, с. Связываніе сноповъ.
Замовни́й, -а́, -е́ Заговоренный. Ой у тебе, отамане, замовна рушниця.
Її, їй, мѣст. Родит., винит. и дат. пад. отъ вона.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Обмах, -ху, м. Обхватъ. Дуби утовшки на обмах.
Поохлябуватися, -буємося, -єтеся, гл. Ослабнуть, расшататься (во множествѣ). У возі поохлябувалось усе.
Прикувати Cм. приковувати.
Сажотрус, -са, м. Трубочисть.
