Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця.
Звісти́ти Cм. звіщати.
Клопотня, -ні́, ж. Хлопоты. Не думаючи прогнівити Бога, перемішував слова молитви з хазяйською клопотнею.
Ковалювати, -люю, -єш, гл. Заниматься кузнечнымъ мастерствомъ. (Цигани) ковалюють та кіньми мінжують.
Куман, -на, м. 1) Родъ кувшина металлическаго или глинянаго? Убѣгая изъ дому, дѣвушка-черкешенка выбираетъ, что съ собой взять: Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні ку мани, жемчуг, атлас, парчу, сап'ян. Въ Лохвиц. у. такъ называется большая глиняная банка. 2) Большая корзина, сплетенная изъ соломы въ видѣ кадки для храненія муки или зерна.
Попороти, -рю́, -реш, гл. Распороть. Попорола сорочку, бо не по моєму пошита, — по своєму перешию.
Прибідок, -дку, м. Прибавка къ бѣдѣ, добавочная бѣда. До біди найдеся все й прибідок.
Пригоже нар. Красиво; хорошо. Не плач, милий, не журися, — все буде пригоже.
Театр, -ру, м. Театръ. Я поїхала б у театр.
Шкурка, -ки, ж.
1) Ум. отъ шкура.
2) Кожица на плодахъ. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне.
3) Пленка. Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне.