Верзти, -зу, -зеш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе.
Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця.
Жени́ло, -ла, м. Насмѣшливо: парень, котораго пора женить. То таке женило аж під стелю.
Ключник, -ка, м. Ключникъ.
Начепляти, -ля́ю, -єш, гл. Нацѣплять во множествѣ. Начепляла собі такого багато намиста, що й шия вгинається. Нацепляла кораликів, щоб її любили.
Пір'ячко, -ка, с. 1) Ум. отъ пір'я. Перышки. Іди, іди, куріпочко, додому, та не давай пір'ячка нікому. 2) Зелень чеснока, лука.
Прісний 2, -а, -е. 1) Прѣсный.
2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь... сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: «Фе, фе! прісна кість смердить!» — Та де там тобі, — каже панна, — тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе.
Роздолля, -ля, с.
1) Широкая низменность, долина. Ой в полю, полю, в полю на роздоллі, там дівчина пасла сірі воли й коні.
2) Раздолье, ширь, воля.
Хрьоп! меж. = хроп. Хрьоп мене межи плечі.
Шаркий, -а́, -е́ Проворный, быстрый.