Бичуватися, -чуюся, -єшся, гл.
1) = бичувати 1. Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору.
2) Быть тащиму на бичевѣ, идти на бичевѣ. Кілько берлинок і дубів з кавунами бичувалося по Дніпру.
Від'Їдатися, -даюся, -єшся, сов. в. від'їстися, -їмся, -їсися, гл. 1) Откармливаться, откормиться. 2) їсти як зварить, то не від'їсися. Такъ вкусно сварить, что все ѣлъ бы.
Горо́дчик, -ка, м. Ум. отъ горо́д.
Задіва́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. заді́тися, -нуся, -нешся, гл. 1) Вдѣваться, вдѣться. 2) Дѣваться, дѣться; пропасть, исчезнуть.
Заполіти́ти, -таю, -єш, гл. Залетать впередъ; забѣгать мысленно впередъ. Чи їстимете... — Ні, ні! — А що ж я вам даю хиба? — Та я знаю що. — А що? — Молоко. — Еге, мовляли! Яблуко даю! — То давайте, їстиму! — То-то! не заполітайте ж ніколи!
Киватися, -ва́юся, -єшся, гл. Качаться. Покачиваться. Ой п'є Байда та й кивається, та на свою цюру поглядається.
Отцей, отця́, отце́, мѣст. = отсей.
Ручий, -а, -е. Ловкій. Веселий, ручий молодик. Дівка руча, щира, жвава, невсипуща. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб украв і втік, а прейма викрутивсь. Коли б мені тепер хоч зо жменю людей ручого плеча, кинувся б я левом.... на старого Острозького.
Стінковий, -а, -е. ́ О камнѣ: годный для кладки стѣнъ (во внутрь, для обливцовки употр. личковий).
Хазяєчка, -ки, ж. Ум. оп. хазяйка.