Буркутовий, -а, -е. = буркутський.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Зацвірча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. О сверчкѣ: застрекотать.
Падкувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) = падкати. Падкує коло хазяйства.
2) Жаловаться, горевать. Приходить циган, як возьме падкувати: що ж пан мені скаже? що ти мені наробив?
Пахмурно нар. Пасмурно. Пахмурно сьогодня.
Повиробляти, -ля́ю, -єш, гл. Выдѣлать, сдѣлать (во множествѣ).
Постіль, -те́лі, ж. Постель. Мене мати не давала, щоб я тобі постіль слала. Постіль білу стала слати, нема з ким розмовляти. Ум. постілька, постіленька, постілечка, постілонька, постілочка.
Рудяний, -а́, -е́ 1) Кровавый.
2) О водѣ: покрытый ржавчиной.
Уденішній, -я, -є. Дневной.
Храмник, -ка, м. Гость, пріѣхавшій на храмовой праздникъ.