Гуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. По садочку я гуляю, товариша викликаю. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Вітер віє повіває, по полю гуляє. А думка край світа по хмарі гуля. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. 2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п'є та гуляє. Гуляй, дитино, поки твоя година. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую. 3) Быть празднымъ. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Роби, не лежи, не гуляй! — сам Бог сказав. Шлях не гуляє, т. е. много на немъ народу. Щоб він, гуляючи, навчав Настусю заповідь. 4) Быть въ гостяхъ, развлекаться въ гостяхъ. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). 5) Играть (въ различныя игры). Вони... гуляють у карти. Гуляють у тісної баби. 6) Танцовать. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. 7) О животныхъ: быть въ періодѣ случки, бѣгаться. Наша корова тепер саме гуляє.
Дієпись, -сі, ж. Исторія.
Здобува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. здобу́тися, -бу́дуся, -дешся, гл. Добывать, добыть что, раздобывать, раздобыть, разжиться на что. Здобувся добре сіромаха. Употребл. по большей части съ предл. на: на кращі почуття і задуми здобутись.
Зінькі́вка, -ки, ж. 1) Сортъ деревянныхъ курительныхъ трубокъ: небольшая круглая трубка съ короткой шейкой. 2) Островерхая высокая барашковая шапка.
З'ї́ди, -дів, м. мн. и з'їдини, -дин, ж. мн. Остатки корма травоядныхъ домашнихъ животныхъ.
Листо́вий I, -а, -е. Относящійся къ листу растенія, похожій на листъ растенія. У мого коня золота грива, шовковий хвостик, очі тернові, очі тернові, вушка листові.
Мірошникі́вна, -ни, ж. Дочь мельника.
Неробітний, -а, -е. Не рабочій, во время котораго не работаютъ.
Підмила, -ли, ж. Илъ.
Прогайвина, -ни, ж. Прогалина.