Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сертучина

Сертучина, -ни, ж. Сюртукъ, плохой сюртукъ. Прийшов.... у якийся сертучині. О. 1862. II. 75.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 116.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЕРТУЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЕРТУЧИНА"
Бейдуля, -лі, ж. Дура, глупая женщина. Вх. Лем. 391.
Бляхарство, -ва, с. Ремесло жестяника. Желех.
Виїхати Cм. виїздити.
Гайвір, -ру, м. = гав'яр. Св. Л. 271.
Засо́хтиCм. засихати.
Контина, -ни, ж. Храмъ. А священник старець ходить по святій контині, молить слави Запорожу, щастя Україні. Федьк.
Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Му́рзати, -заю, -єш, гл. Пачкать, марать (лицо, руки).
Поприганяти, -ня́ю, -єш, гл. Пригнать (многихъ). Ми поприганяємо (байволів). Драг. 323.
Стернястий, -а, -е. Покрытый жнивьемъ. Стерняста нива. Мир. ХРВ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЕРТУЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.