Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани)
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю.
Віджати Ii Cм. віджинати.
Книжній, -я, -є. Книжный. Вибачайте, люде добрі, що козацьку славу так навманя росказую без книжньої трави.
Кошуленька, кошулечка и кошулька, -ки, ж. Ум. отъ кошуля.
Роскошелюб, -ба, м. Сибаритъ. (Збудилися турки роскошелюби.
Скипати, -па́ю, -єш, гл. = скіпати.
Топчило, -ла, с. Чанъ, въ которомъ топчуть виноградъ.
Унуків, -кова, -ве Внуковъ. Ждала баба внукового книша, та вилізла душа.
Ух! меж. Ухъ, ахъ! Ух, — каже, — як там холодно.
Ціль, -лі, ж. Цѣль. Із лука мітко в ціль стріляла.