Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жва́ка, -ки, ж. = жуйка.
Зажу́рювати, -рюю, -єш, сов. в. зажури́ти, -рю́, -риш, гл. Опечаливать, опечалить. Зажурив того Івана. Рудч. Ск. II. 120.
Заколе́сник, -ка, м. 1) Чека, колышекъ для задержанія колеса на оси. Камен. у. Kolb. І. 66. Заколесник загубили і колесо зліта. Св. Л. 74. 2) = колісни́к. Хто з них чоботар, той латає чоботи, хто заколесник, той лагодить коло воза, хто ткач — тче полотно. Шух. І. 146.
Куцоребрий, -а, -е. О волѣ: съ двумя короткими ребрами, послѣдними къ заду. Волч. у.
Ле́жачки нар. Лежмя, въ лежачемъ положеніи. Ком. II. 19.
Ло́скіт, -коту, м. Щекотаніе, щекотка.
Пересмажувати, -жую, -єш, сов. в. пересмажити, -жу, -жиш, гл. Пережаривать, пережарить, прожарить, поджарить. Пересмажити сім'я. Зміев. у.
Порода, -ди, ж. 1) Родъ, поколѣніе, фамилія. Се чоловік хорошої породи. Їх уся порода хороша. Нѣжин. у. 2) Разрѣшеніе отъ бремени. Угор. В три дні по породі на панське ей гнали. Гол. II. 699.
Тімашний, -а, -е. . — до Способный къ чему. Борз. у.
Уклін, -лону, м. Поклонъ. Чуб. IV. 220.