Видихання, -ня, с. Выдыханіе. Употр. также въ смыслѣ: перенесеніе болѣзни, побоевъ. Та ми йому дали доброго носу, — хай Бог йому дасть легке видихання.
Воріженько, -ка, м. Ум. отъ ворог.
Зіставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зіставити, -влю, -виш, гл. Оставлять, оставить. Зажер усе, нічого не зіставив.
Нетеч и нетеча, -чі, нете́чина, -ни, ж. Стоячая вода, болото. Въ нѣкоторыхъ выраженіяхъ употребляется вмѣсто: нечиста сила, чорт. нете́ча дала занять! Чертъ дернулъ тронуть! Чого мені журитися, якої нетечі?
Опирь II, нар. = опір. Племінник опирь став, затявся.
Пластати, -таю, -єш, гл.
1) Ползти, пробираться ползкомъ, взбираться; идти увязая ногами. Пісок його (силящагося пройти по песку льва) так і засипа; той пластав, пластав та так і пропав. Пластунами, кажуть, звались за те, що... все вештались по плавнях, і як більше їм приходилось місить грязь, ніж ходить по сухому, сиріч пластать, то й звались пластунами.
2) Подкрадываться. Дивлюсь, аж тхір пласта до курей.
Тихісічко нар. = тихісінько.
Тішитися, -шуся, -шишся, гл. Радоваться. Як ти тішишся, вороги смутяться, як ти смутишся, вороги ся тішать. Тішиться мною, що я ще молода. Тішиться, як жид паршами.
Урда, -ди, ж. = вурда.
Чухнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ чухатися.
1) Чеснуть одинъ разъ зудящее мѣсто; — об віщо. Тернуться тѣломъ обо что, чтобы почесаться. Яка товаряка йде, то й чухнеться об тин.
2) Проходя мимо, коснуться, скользнуть по чемъ, напр. объ берегъ пліт чухнеться.