Вилітати, -таю, -єш, сов. в. вилетіти, -лечу, -тиш, гл.
1) Вылетать, вылетѣть. Ластівки вилітають, годину обіцяють. Вилітали запорожці на лан жито жати.
2) Взлетать, взлетѣть на что. Курча часто вилітає на квочку.
Жури́на, -ни, ж. = жур. У селянина борщу нема, а в міщанина з перцем журина.
Ікло, -ла, с. Клыкъ. Як піймав вовк іклом за хвіст, так і роспоров хвіст.
Класик, -ка, м. Классикъ.
Модре́нь, -ні, ж. = модрина.
Оманний, -а, -е. Обольстительный; обманчивый. Оманна просторік святиня.
Перегорожа, -жі, ж. Изгородь, передѣляющая дворъ огородъ и т. п. на части.
Рунце, -ця, с. Ум. отъ руно.
Тупцяти, -цяю, -єш, гл.
1) Ходить. Він часто по баб'ячій тупцяв по хаті.
2) — коло кого. Ухаживать, присматривать. Як візьме коло його панькати, тупцяти. Cм. тупцювати.
Удила, уди́л, мн = вудила. Готова дуга й удила, не достає тільки возочка та кобили.
