Велемудро нар. Весьма мудро.
Відкопати, -ся. Cм. відкопувати, -ся.
Капитановий, -а, -е. Капитанскій. За капитанового денщика.
Кнюхятий, -а, -е. Брюхастый.
Ло́гво, -ва, с. = лігво. Недалеко од змієвого логва. Я застав його на лот.
Понакурювати, -рюю, -єш, гл. Накурить (о многихъ). Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно!
Посваритися, -рю́ся, -ришся, гл.
1) Поссориться. Не посварившись з ким перш, не міти приятеля. От вони чогось посварились, а таки пішли на вечерниці.
2) Разсердиться на кого, выбранить кого. Було за день добре мені впечеться своєю пустотою, а ще лучче розважить. І посварюсь, і поцілую його.
Прощебетати, -чу́, -чеш, гл. Прощебетать.
Розджохатися, -хаюся, -єшся, гл. Разсвирѣпѣть.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Одна (струна) вже й увірвалась. Батіг не нитка — не увірветься. Урвався і рід Вишневецьких. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався.
