Жалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє.
Засі́бни́й, -а́, -е́ 1) Зажиточный, со средствами. Хиба котрий засібний, то не купував голодного року хліба. 2) Объ одеждѣ: просторный.
Опрацювати, -цю́ю, -єш, гл. Обработать.
Пекати, -каю, -єш, гл. Отстранять кого-либо, говоря пек. А то що такого! — каже бідак та пекає: «пек, осина!»
Підсутужне нар. Тяжело. А як підсутужне, то й стій, я помелю, каже, а далі ти пустиш коло.
Повеселіти, -лію, -єш, гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселымъ. Іван повеселів, хоч і охляв уже, не ївши три дні.
Подрібниця, -ці, ж. Подробность. Все роскажіть мені, з чого і як скоїлось ваш лихо, нехай я усю подрібницю втямлю.
Стопити, -ся. Cм. стопляти, -ся.
Тіснувато нар. Тѣсновато.
Убриндуватися, -дуюся, -єшся, гл. Одѣться. Вийди, вдово, вийди, небого! — Почкайте мене хоць годиночку єдную, найся в коралини (сорочку, спідницю, черевички, хустку) вбриндую.