Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

табун

Табун, -на, м. 1) Табунъ. Вас. 197. Ой чий же то сивий коничок по табуні ходить? Грин. III. 589. 2) Стая, стадо. І тілько край ставка оставсь табун утят. Греб. 387. Дрохви, журавлі, хохітва підіймались табунами. Стор. Оселедці ходять табунами. Шейк. Табун горобців і табун мишей. Грин. II. 244. Ум. табунець, табунчик. Засоромивсь осміяний, горобець та й покинув ріднесенький табунець. Гліб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 242.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТАБУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТАБУН"
Варениця, -ці, ж. 1) Круглые или четырехугольные раскатанные кусочки тѣста, сваренные въ водѣ; это часто тѣ кусочки, которые были приготовлены для вареників, но остались за неимѣніемъ начинки; варятся тогда вмѣстѣ съ варениками. Чуб. VII. 442. 2) Приплюснутая лепешка охристой глины, — въ такомъ видѣ продаваемой. Вас. 182.
Вигинистий, -а, -е. 1) Выгнутый. У которої дитини прості ніжки, то скоріш почне ходить, а в которої вигинисті, то не так-то. 2) Гибкій. Вх. Зн. 6. Дубець вигинистий. Черниг. у.
Заволіка́ння, -ня, с. 1) Затягиваніе, завлеченіе. 2) = заволочування.
Лавута, -ти, м. Дуракъ, глупецъ. Вх. Зн. 31.
Медо́к, -дку и медо́чок, -чку, м. Ум. отъ мед.
Оглух, -ха, м. Дуракъ. Оглух царя небесного. Ном. № 6306.
Розбирати, ся = розбірати, -ся.
Смітина, -ни, ж. Соринка. (Вони) смітини послідньої не стоять. Мир. ХРВ. 266. Ум. смітинка.
Стебельце, -ця, с. Ум. отъ стебло.
Цінитель, -ля, м. Цѣнитель, оцѣнщикъ. К. Гр. Кв. 24.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТАБУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.