Благові́сний, -а, -е. 1) Благовѣщенскій. Із благовісного теляти добра не ждати. 2) Полуумный, сумасшедшій. Благовісний, мов у петрівку теля.
Вечір, -чеора, м. Вечеръ. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. вечір зайшов. Вечерь начался. над вечір. Около вечера, подъ вечеръ. Над вечір приїхав Кобза у велику слободу. що вечора. Каждый вечеръ. До дівчини з старостами що вечора шлешся. у вечері. Вечеромъ. у вечері пізно, вечір пізно. Поздно вечеромъ. одного вечора. Однажды вечеромъ. рано й вечір. Утромъ и вечеромъ. проти вечора. Къ вечеру. святий вечір. Канунь Рождества. дівич вечір. Дѣвичникъ. Згадала баба дівич вечір. добри вечір. Добрый вечеръ. Привѣтствіе. Ум. вечірок; вечірочок. Зійшла зірка з-під вечірка. Ой жаль мені вечірочка, що не був я вчора.
Випорожняти, -няю, -єш, сов. в. випорожнити, -ню, -ниш, гл. Опорожнять, опорожнить. Кутки випорожнять. Заберуть все имущество изъ дому.
Кибіт, -біту, м. = кебета. Кибіт є співати, то й гарно співає, — краще, ніж у кого голос є.
Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Василина з'явилась і счезла, як мара. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Туди мене мара несе, де грають музики. Убрався в сажу, як мара. a мара його знає, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Чаще во мн. ч.: мари. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Мо́мсик, -ка, м. Матушкинъ сынокъ, баловень.
Переплести, -ся. Cм. переплітати, -ся.
Стеряти, -ряю, -єш, гл.
1) Издержать, утратить. Багато я стеряла на базарі, — накупила всячини. Коли емірати, то емірати, то все треба день стеряти.
2) — дитину. Имѣть выкидышъ. Відколи я стеряла дитину, мені все гірше та гірше.
Стренчити, -чу, -чиш, гл. Рекомендовать, указывать, совѣтовать. Ажеж ти мені стренчив таке ледащо.
Штиль м.
1) лю. Манеръ, образецъ. Cм. шталт. А там ізнов починають забудинки і всі на другий штиль.
2) ля. Деревянный роженъ для носки соломы. Штилі, що солому носять, як молотять. Кладе копицями, а виносить штилями.
