Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Винняти, -йму, -меш, гл. = виняти. Ххе!... виннявши з рота люльку і сплюнувши, мовив Кирило. Мир. Пов. II. 44.
Законя́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. закони́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. 1) Зараждаться, зародиться. Законяється дитина. Конст. у. Бог його знає, як воно дитина законяється у жінки. Волч. у. Ба! зерно яке довге! значиться велике бути законилося, та запекло сонце. Волч. у. 2) Пріобщаться, пріобщиться св. таинъ.
Здрік, здро́ку, м. = дрік 2. І ну корпать очі чоловікові своєму, неначе здрік її кусає. Рудч. Ск. II. 174.
Зрана нар. Поутру, съ утра. По закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. І. 42.
Любо́та, -ти, ж. Наслажденіе, удовольствіе. Любота глянути на молодят, як вони гарненько живуть укупці.
Мо́жній, -я, -є. = можливий. Нечожня річ... сталася можньою. К. ХП. 17.
Мурми́ло, -ла, м. = мурло. Чи чуєш ти, мурмило? Гул.-Арт.(О. 1861. III. 94.).
Папужий, -а, -е. Попугаичій.
Приворожувати, -жую, -єш, сов. в. приворожити, -жу, -жиш, гл. Приколдовывать, приколдовать О. 1862. X. 11.
Чижемки, мок, ж. мн. 1) Ум. отъ чижми. 2) Ботинки, зашнуровывающіеся но бокамъ. Гол. Од. 25.