Вибранець, -нця, м.
1) Избранникъ.
2) Рекрутъ. А шо були годні хлопці, — пішли у вибранці. Ум. вибранчик. Вибранчиків до війська змусили.
Мли́во, -ва, с. 1) Зерно, приготовленное для помола. І вітер добрий, так млива нема. Оце змелю мішок, то усього млива. У млин я з мливом раз прийшов. 41. 2) Мука вообще. Нема млива, треба до млина йти. У нас і жмені млива немає. 3) Молотье. Тепер вітер хороший, мливо гарне.
Пан, -на, м. 1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ. Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому либо. Прибавляется при фамиліи, имени, родственномъ названіи, служебномъ титулѣ и пр. изъ вѣжливости, какъ русское: господинъ, господа; множ. число, особенно когда слово употреблено въ видѣ обращенія, будетъ: панове. Ой обозветься пан Хмельницький, отаман, батько Чигиринський. Ей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати? Гей, пане Потоцький! Чом у тебе и досі розум жіноцький? Ой одсунув та пан Нечаєнко кватирьку од ринку. Ой ходімо, пане брате, на тай кут помалу! Друзі, панове-молодцї. Правда, панове, полягла Мішки Самійла голова. пане добродію! Милостивый государь. 4) Съ притяжательнымъ мѣстоименіемъ или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность женщинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: мужъ. Прилетіла пташка, біля його впала: такі очі, такі брови, як у мого пана. «Меласю!» каже Черевань, «чи бачиш, що тут у нас діється?» — Бачу, бачу, пишний мій пане! паном діло жити. Жить по барски. Мірошник паном діло жив. 2) Господь. Ой що ж мені пан Бог дав? 3) Родъ игры. Ум. панок, паночок, панонько.
Плавкий, -а́, -е́ 1) Хорошо плавающій.
2) Плавный.
3) Ровный, гладкій, скользкій. У панів усе плавке за що не візьмешся: чи стіл, чи ослінчик, — таке все плавке, гладеньке. — шлях. Ровная, гладкая санная дорога. плавкі сани. Сани легкія на ходу.
Пригортати, -та́ю, -єш, сов. в. пригорну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Прижимать, прижать (къ сердцу), приласкать. Пригорнути до серденька та й поцілувати. Ой хто ж мене молодую на чужині пригорне?
2) Приваливать, привалить (сыпучимъ тѣломъ), пригресть сыпучее тѣло (землю, снѣгъ) и засыпать имъ сверху. В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула.
Радувати 2, -ду́ю, -єш, гл. Совѣщаться, держать совѣтъ. Почали радувати про військові речі. На людей твоїх радують нечестиву раду.
Рантовий, -а, -е. На ранту. Черевики рантові. Рантові чобітки пошили тато.
Свитка, -ки, ж. Ум. отъ свита.
Шелеп меж., выражающее паденіе. Шелеп із дуба. Шелеп щастя в хату.
Шротівниця, -ці, ж. Дробовница.