Бринь! меж., выражающее звукъ струны. Бринь бандура та й замовкне.
Гарбуз, -за, м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) дати гарбуза. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. покуштувати, взяти, з'їсти гарбуза. Получить отказъ при сватовствѣ. Ум. гарбузець. Ув. гарбузище, гарбузяка.
Дейне́ка, -ки, м. Словомъ дейнеки впервые названъ пѣхотный полкъ, составленный въ 1657 г. полтавскимъ полковникомъ М. Пушкаремъ изъ всякаго сброда, плохо вооруженнаго. «Пушкарь... собралъ себѣ зъ винниковъ, броварниковъ, пастуховъ и наймитовъ людскихъ полкъ пѣхотній, наименовавши его Дейнеками; которой то полкъ мало въ себѣ имѣлъ товариства зъ добримъ христіянскимъ сумленіемъ, и оружіемъ до войни приличнымъ; но тилко зъ рогатинами, косами і кіями, и изъ сердцами до убійства и разграбленія имѣній людскихъ готовими». Клобуковская, жалуясь на Подлеснаго, напавшаго на ея домъ съ толпой вооруженныхъ слугъ, представила какъ corpus delicti, оружіе отнятое у убитаго П., она «презентовала» въ судѣ «areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę»; говорила, что П. стрѣлялъ «per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam». Сопоставляя тексты находимъ, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: слѣд. dejneka = дубина, палка, а потому, въ примѣненіи къ козацкимъ отрядамъ, слово дейне́ки должно было означать толпу, вооруженную дубинами. . Кулишъ, беря это слово въ томъ же значеніи полуразбойничьяго военнаго сброда, употребляетъ его въ поэмѣ «Великі проводи», относящейся ко временамъ Богдана Хмельницкаго, т. е. до составленія помянутаго полка. Чи то грачі, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі? Величалися дейнеки будинковим лупом.
Карчило, -ла, с. Затылокъ.
Постріш, -ші, ж. Группа въ 8 — 10 дворовъ нанимающая сообща одного пастуха.
Приїмище, -ща, с. Пріютъ. Которі порубані, которії в полон взяті, ой там же їм прихилище, сира земля приїмище.
Приладнати, -ся. Cм. приладновувати, -ся.
Споводувати, -ду́ю, -єш, гл. Вызвать, послужить причиной,
Ставидло, -ла, с.
1) = ставище. На ставидлі коні пасуться.
2) Вешнякъ (у шлюза), подъемная дверь, шлюзъ (въ прудѣ).
Шуст, -та, м. Буравъ, которымъ выравниваютъ внутри стволъ ружья.