Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Догу́ркуватися, -куюся, -єшся, сов. в. догу́ркатися, -каюся, -єшся, гл. Достукиваться, достучаться. Їде милий на коні, під вікно він під'їжжає та й достукується, та й догуркується. Лавр. 26.
Забезви́нно
Збито́шник, -ка, м. Проказникъ, пакостникъ. Нема гірших збитошників, як молоді хлопці, за ними дівчатам хоч не виходь на улицю — зараз збитка якого небудь зроблять. Берд. у.
Патолоч, -чі, ж. 1) Истоптанное поле, потрава. Рк. Левиц. 2) Мѣсто, гдѣ съѣдено хищнымъ звѣремъ животное съ остатками на немъ. (Вовк) тут, бо де б йому діваться, — ось свіжа патолоч. Алв. 92. Вовк, казав би, задавив лоша, — була б патолоч. Волч. у. 3) Остатки послѣ сбора конопли. Брацл. у.
Позсукувати, -кую, -єш, гл. Ссучить (во множествѣ).
Прогрімотати, -чу́, -чеш, прогрімоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = прогрімати.
Тарахкота́ння, -ня, с. Скорое и продолжительное стучаніе. Шейк.
Торч, -чі, ж. Родъ огорожи: палки изъ хвороста, укрѣпленныя вертикально. Обгородив торчу. Черк. у.
Хмельовий, -а, -е. Сдѣланный, состоящій изъ хмеля.
Шабелька, -ки, ж. Ум. отъ шабля.