Вимітати, -таю, -єш, сов. в. вимести, -ту, -теш, гл. Выметать, вымести. Вимети хату.
Істина, -ни, ж.
1) = і́ста. Я істину віддав, а проценту ще не віддавав.
2) Истина. Пресвята Діва мовит: «О, істина, же воскрес».
Нахопити, -ся. Cм. нахопляти, -ся.
Отрута, -ти, ж. Отрава, ядъ. Хоч у губу візьміть: може з отрутою даєте. Ом. Отрутонька.
Повмуровувати, -вую, -єш, гл. Вставить въ стѣну при кладкѣ ея (во множествѣ).
Позадумуватися, -муємося, -єтеся, гл. Задуматься (о многихъ).
Понаписувати, -сую, -єш, гл. Написать (во множествѣ). Вона взяла й понаписувала на усіх воротях.
Притуга, -ги, ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Такі легкодухи, що в радощах та роскошах нема над їх, а в притузі вони як трава полягають.
Русали, -лів, м. мн. = розигри 3. На русали купаються, шоб не було посухи.
Тратити, -чу, -тиш, гл.
1) Расходовать, проживать, тратить. Сам бачу, що худобу трачу. Що тобі у руки не дай, усе тратиш.
2) Терять, губить. А я плачу, літа свої марно трачу. Служба вільность тратить.
3) Казнить, лишать жизни. Вдовин-синонька тратити гадають. Була дівка така. І вона мала четверо дітей.... ті діти тратила.