Гру́бий, -а, -е. 1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Було собі два попи здорових і грубил. Груба. Беременная. Жінка груба. 2) Грубый. Як що грубе скажеш.... 3) Груби́й. Плохой. Изъ уваженія къ «свято́му хлі́бу» очень часто выражаются: груби́й хліб вмѣсто пога́ний. Як де на лупах, то й добрі жита, а на царині — і Боже, які грубі. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший.
Заверта́ха, -хи ж.? — Який буде обід твій... — Не журися ти, дівчино, єсть там в полі соломаха, козацькая завертаха.
Личма́н, -на, м. 1) Старшій пастухъ, чаще: старшій пастухъ овецъ. Як череді без личмана, так козакам без гетьмана. Змалечку біля овець. Ось уже років з двадцять, як личманом. 2) Жетонъ, крупное металлическое украшеніе, носимое женщинами на шеѣ. 3) Оплеуха. Дав му личмана.
Необлудний, -а, -е. Чистосердечный, нелицемѣрный.
Опранцюватіти, -тію, -єш, гл.
1) Покрыться сифилитическою сыпью.
2) Сильно опротивѣть. Аж опранцюватіє з тобою балакавши.
Підпрядати, -да́ю, -єш, сов. в. підпря́сти, -пряду, -де́ш, гл. Прясть, припрясть. Кажуть мені кужіль прости, кажуть підпрода́ти.
Посовом нар. Посовываясь. Сядеш верхи та посовом і перелізеш, щоб у воду не впасти.
Служивий, -а, -е. Служилый. Ой ви, козаченьки, ви служивії, чи не бачили братіка мого?
Стук! I меж. Стукъ. Стук-стук в віконце.
Шмат II, нар. Много, большое количество. Багацькая дівчинонька шмат коралів має. Я зроблю, щоб шмат дерева повсихало. Як сотворив Бог світ і як вже було на нему шмат людей. Дуже таки шмат грошей у них стало. Ум. шматне́нько. У його шматненько грошей.