Голиця, -ці, ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Іде дощик на голиці.
2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ.
3) = гонишна сітка.
Заволіка́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) сов. в. заволокти́, -лочу, -чиш. Затягивать, затянуть; завлекать, завлечь. Мужик той послі заволік його въ тросник. Е, чоловік! чорт заволік! Я було піякам кажу: «Пийте, та його не заволікайте». 2) сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш. Cм. заволочувати.
Загодо́вувати, -вую, -єш, сов. в. загодува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Начинать въ первый разъ что-либо ѣсть. Як що уперве (того року) починають їсти (курча, яблуко, огірок), то перегинають за голову руку і загодовують отак: «нова новина, щоб не болів ні живіт, ні голова» (і тоді їдять). 2) Начинать откармливать.
Лаятися, -лаюся, -єшся, гл. Ругаться, браниться. Говорить можно, а лаятись нічого.
Ох межд. Охъ, ахъ. Ох я нещасний, що маю діяти? Ох мені лихо!
Повтанажувати, -жую, -єш, гл. Утомить сильно (многихъ).
Судня, -ні, ж. = судьба.
Сумежник, суміжник, -ка, м. Сосѣдъ по земельнымъ владѣніямъ.
Утеклий, -а, -е. Убѣжавшій, бѣглець. Я ж не втеклий, я ж свій чоловік, і сам прийду, — чого мене вести по вулиці.
Штовх! меж. Толкъ! Та зараз дядька штовх тихенько.
