Гайдачок, -чка, м. Особый родъ орнамента на писанкѣ.
Доле́жка, -ки, ж. Плодъ, которому необходимо нѣкоторое время полежать, чтобы дозрѣть.
Команка, -ки, ж. = команиця.
Ло́ба, -би, м. Волъ съ большимъ лбомъ и расходящимися рогами.
Любчи́на, -ни, ж. = любка. Що то за дівчина, що то за любчина?
Полежаха, -хи, ж. Лѣнтяйка, лежебока. Я не яка небудь полежаха.
Смітник, -ка, м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. Ум. смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила.
Снопик, -ка, Ум. отъ сніп. снопо́к, -пка, снопо́чок, -чка, сно́понько, -ка, м. Ум. отъ сніп.
Тербичити, -чу, -чиш, гл. Надѣвать на себя. Як прийде вербич, три кожухи на себе тербич.
Чічка, -ки, ж. 1) Цвѣтокъ. На його могилі четверті вже чічки процвітають: і білі, і голубі, і всякі. Ой зацвіла красна чічка. 2) — жовта = козельці, Ranunculus. Ум. чі́чечка. Cм. чи́чка.