Безживність, -ности, ж. Безжизненность.
Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме!
Гниличчя, -чя, с. соб. Гнилушки, истлѣвшія вѣтви и стволы деревъ.
Ді́яльний, -а, -е. Дѣятельный.
Дотовкти́ся, -вчу́ся, -че́шся, гл. 1) Дотолочься. 2) Довозиться.
Жури́ця, -ці, ж. = жура, журба.
Згляда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. згля́нути, -ну, -неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Зглянь на Христа єдина. Тільки зглянути на твої очі, той знать, скільки вони сліз вилили. — о́ком. Охватить взглядомъ. Коло її хати був великий луг, скільки оком зглянуть.
Ласкаво нар. 1) Благосклонно, милостиво, снисходительно. Наш заступнице благий, приникни з неба і споглянь ласкаво з висоти на мене. 2) Кротко, ласково, привѣтливо, любезно. Вислухає тебе ласкаво і нагороду дасть. Спитай мене, молодичко! — озвалась стара бабуся..., поглядаючи на мене ласкаво. Ум. ласкавенько.
Підучувати, -чую, -єш, сов. в. підучи́ти, -чу, -чиш, гл.
1) Выучивать, выучить тверже.
2) Учить, научить; подготовить, помочь въ ученіи.
Попромітати, -та́ю, -єш, гл. Промести (во множествѣ). Всі стежки попромітали.