Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блехувати, -хую, -єш, гл. = блихувати 2. Та Штолюка молодого в кайдани блехуют. Гол. ІІІ. 60.
Військо, -ка, с. Войско. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Військо йде, як мак цвіте. Ном. № 4206.
Дворо́чок, -чка, м. Ум. отъ двір. Мил. 141.
Де́що мѣст. Кой-что, нѣчто. Я маю дещо братові переслати. МВ. І. 28. В селі довго говорили дечого багато. Шевч. 74. Погомоніли де про що і роз'їхались. Хата.
Закуві́кати, -каю, -єш, гл. 1) О свиньѣ: закричать, завизжать. Сів (вовк) на свиню, прибіга в село; вона як закувіка — аж вовк перелякавсь. Рудч. Ск. І. 3. 2) О совѣ: закричать. На чиї хижі кувік (сова) заковіче, того до гробу кліче. Вх. Уг. 248.
Заяло́зитися, -жуся, -вишся, гл. Засалиться.
Присуд, -ду, м. 1) Приговоръ. К. МХ. 33. 2) Юрисдикція. К. Бай. 39. І поважати присуд наш козацький над королівський всі поприсягали. К. ЦН. 179.
Розгубити, -ся. Cм. розгублювати, -ся.
Скромадіння, -ня, с. Скобленіе.
Уздрячку нар. Въ глаза. Та й то взаочі, а не вздрячку він казав. Росердив.... за очі, а не вздрячку. Алв. 74.