Аря́! меж. Крикъ для отогнанія овецъ или свиней. Молодиця спершу одгонила (свиней)... криком: «аря, гладкі, аря»!
Гакарь, -ря, м. Стволъ молодаго дерева, которымъ связываютъ вмѣсто двѣ тальби, два плота, сплавляемаго дерева.
Казан, -на, м. Котелъ. Нехай наш казан закипить іще і з другого боку. Як у казані кипить. посл. ум. казано́к, -казаночок, -казанчик. Наймит роспалив багаття, повісив казанок і почав варити кашу. Пойди ти до річки Самарки, до криниці Салтанки, казанок у руки взявши. Вітер віє, повіває, казаночок закипає.
Кидь I, -ді, ж. Разстояніе, на которое можно что-нибудь бросить. А він був од мене не більше, як на одну кидь.
Кілочок, -чка, м. Ум. отъ кіло́к. 1) Употребляется какъ уменьшительное отъ кіло́к во всѣхъ указанныхъ выше значеніяхъ. Отут ще кілочок треба забити. — Та цей тин довго не стоятиме: кілочки поганенькі — як же воно держатиметься? — Одріже од жмутка два шматочки та зв'яже докупи та й повісить на кілочку. Два кілочки у стіні... на їх нічого не висить. 2) = чека. 3) Въ сновальницѣ: колышки, на которые надѣвается пряжа. 4) Колокъ у струнныхъ музыкальныхъ инструментовъ для укрѣпы струнъ.
Приймацький, -а, -е. Принадлежащій пріемышу. Хліб приймацький — собацький.
Ройвиця, -ці, ж. = рійба.
Увивати, -ва́ю, -єш, сов. в. увити, -в'ю, -єш и увинути, -ну, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить, обвивать, обвить. Увила головку в рубок тонесенький. 2) Сплетать, сплесть, свивать, свить. Марусенько, Марусенько, чому вінка нема? Боліла моя головонька, то я-м го не ввила. Не можеш.... гнізда ввити. 3) Размахивать, махать, махнуть. Мечем ввиває, військо рубає. 4) Только сов. в. въ формѣ увинути. Успѣть. Я як увину на своє мнісце, то добре, а як же не ввину, то й під піччу переночую.
Улегці нар. Налегкѣ.
Ураз I нар.
1) Вдругъ, сразу. Як загув, так на цім світі ураз і став.
2) Вмѣстѣ, за одно, на ряду. Ой встав, зажурився, що з малою оженився. «Не журися, дурний гою: виросту враз з тобою». Вітаймо дитятко, ураз його матку.