Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видоювати, -доюю, -єш, сов. в. видоїти, -дою, -їш, гл. Выдаивать, выдоить. Ні води не принесе, ні корови не видоїть. Стор. І. 9.
Голій, -лія, м. Брадобрей, цирюльникъ.
Завбі́льшки нар. Величиною. Камінь такий завбільшки, як де є хата велика. Рудч. Ск. І. 105. Так мабудь з теля завбільшки буде. Харьк.
Королів, -ле́ва, -ве 1) Королевскій. Я шукав, я питав королевого двора. Чуб. 2) королів цвіт. Раст. Phaseolus multiflorus. ЗЮЗО. І. 131.
Кура 1, -ри, ж. 1) Пыль. Кура встає шляхом. Мир. ХРВ. 128. куру підня́ти. Переносно: занести ссору. Чорт батька зна з чого таку куру підняли. Стор. 2) Мятель. В сніжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ. О. 1862. V. Кух. 30.
Ме́дяно нар. 1) Сладко. 2) Сладко, легко, пріятно. Та й мені не медяно гроші достаються. Не стало Пилипа, то й Прісці не медяно прийдеться. Мир. Пов. І. 141.
Отерти, -тру, -ре́ш, гл. = обітерти. Омию кров суху, отру глибокії тяжкії рани. Шевч. Отерла піну на губах. Котл. Ен.
Пустеля, -лі, ж. Пустыня.
Чудно нар. Удивительно, странно, смѣшно. Здавалося мені чудно, що зорі і сонце бувають однакові. Ком. І. 48. Чудно якось діється між нами. Шевч. Засмійсь, аби чудно. Ном. № 12671. Ум. чудненько.
Чура, -ри, м. = джура 1. То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» АД. І. 248. Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого». Н. п.