Зако́нюватися, -нююся, -єшся, гл. = законятися. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — ща коли заколюються (причащаються), то не проковтнуть закін.
Зані́колитися, -литься, гл. безл. Сдѣлаться некогда. От ж, бач, матері заніколилось, вона й не пішла. Так заніколилось, що Боже! а він кличе на хрестини.
Затрясти, -су́, -се́ш, гл. Затрясти. Його трясця затрясе. Дух затряс ним.
Злюбитися, -блюся, -бишся, гл.
1) Полюбить (взаимно). Злюбилася дівчинонька з другим козаком.
2) Понравиться. А більш за те їй не злюбився, що, бачиш, в Трої народився.
Мину́лий, -а, -е. Прошедшій, минувшій.
Одзьобувати, -бую, -єш, сов. в. одзьо́бати, -баю, -єш, гл. = обполювати, обполоти.
Перезувати, -ва́ю, -єш, сов. в. перезу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Переобувать, переобуть. Cм. перебувати, перебути.
Порозшукувати, -кую, -єш, гл. Разыскать (во множествѣ).
Середина, -ни, ж.
1) Середина, средина.
2) Внутренность. Ум. серединка.
Шкінька, -ки, ж. Лошаденка, кляченка. Отакою шкінькою попереду їздив, а тепер!