Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баґари мн. Широкій кожаный поясъ. Желех.
Вибатькувати, -кую, -єш, гл. Выругать въ отца. Суча дочка, коли не вибатькую. Ном. № 3604.
Діва́ся, -сі, ж. ласк. отъ діва. Ум. Діва́сенька.
Істина, -ни, ж. 1) = і́ста. Я істину віддав, а проценту ще не віддавав. Камен. у. 2) Истина. Шевч. 602. О. 1862. І. 71. Пресвята Діва мовит: «О, істина, же воскрес». Гн. І. 117.
Каменний, -а, -е. Каменный. Попід гору каменную покопали шанці. Коцип.
Лю́бка, -ки, ж. 1) Милая, дорогая. Ой мамко любко! моя мамочко! Ном. № 7837. 2) Возлюбленная. Добри-вечір, мила, добривечір, любко! Чуб. V. 139. Оженися, мій синочку, візьми собі любку, цілуй її, милуй її, як голуб голубку. Чуб. V. 32. 3) Раст. а) Orchis latifolia. ЗЮЗО. І. 130. Cм. лю́бжа. б) Orchis sambucina, — purpurea. ЗЮЗО. І. 171. в) мн. любки. Раст. Orchis militaris. ЗЮЗО. І. 130. Зілля таке: любки зветься. Як хоче дівчина, щоб парубок любив, так у чому небудь і дає йому тих любок. Черниг. у. Ум. любонька, любочка. О, да який же вінок ваш красний, сестро! да який оке красний! Сестронько-любонько, коли ж ви його візьмете? МВ. І. 171. Діти помітили, жалують мене: тіточко-любочко! чого ви журитесь? МВ. І. 11.
Подімство, -ва, с. Дворъ съ постройками, усадьба. Мнж. 189.  
Потягти, -гну, -неш, гл. 1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе. 2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. О. 1861. IV. 57. 3) Потащиться, пойти. ЗОЮР. І. 13. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Шевч. 134. Потяг за ворота. Св. Л. З. 4)за ким. Взять чью сторону. Алв. 111. За нас руку потяг. Сим. 231. 5) Cм. потягати 2, 3.
Прогалина, -ни, ж. = прилука 1. Шух. І. 73.
Програ, -ри, ж. Проигрышъ. Ровен. у. Люби ігру, люби й прогру. Ном. № 12591.