Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме!
Гергепа, -пи, м. и ж. Большой неуклюжій мужчина или женщина. Ув. гергепище.
Залі́зний, -а, -е. 1) Желѣзный. Мишко, на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. 2) Переносно: чрезвычайно крѣпкій, могучій. Сумно, сумно гайдамаки залізную силу поховали. 3) залі́зна трава́. Раст.: черный лѣсной горохъ.
Напрасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Нагладить.
Подостигати, -гаємо, -єте, гл. Дозрѣть, доспѣть (во множествѣ).
Попсування, -ня, с. Порча.
Потряска, -ки, ж. Родъ танца.
Прикукати, -каю, -єш, гл. О кукушкѣ: призвать кукованьемъ.
Сякатися, -каюся, -єшся, гл. Сморкаться.
Харящ, -щі, ж. Кустарникъ, заросль.
