Багамел, -лу, м. Шутливое названіе палки, посоха.
Брикуха, -хи, ж.
1) Шалунья, рѣзвушка.
2) Своенравная.
Зви́чний, -а, -е. 1) Привычный. До роботи не звичний. 2) Обычный. Кожне стало оглашати звичний подарунок (на весіллі).
Кругом нар. 1) Кругомъ, со всѣхъ сторонъ. Золотоноша кругом хороша. Кругом його степ як море. 2) Кругомъ, вокругъ. Кругом дуба русалоньки мовчки дожидали. Обійшли кругом церкви.
Мжи́ти, мжить, гл. безл. Мороситъ (о дождѣ).
Мигону́ти, -ну́, -не́ш, гл. = мигнути. Мигонула в мене грішна думка.
Мі́зок, -вку, м. Мозгъ. Курячий же в тебе, пане Петре, мізок. Любить її, наче кошеним мізком нагодувала його.
Осяйний, -а́, -е́ Сіяющій, блестящій. Стала одежа його осяйна. Куди сей дука осяйний прямує. Мрії далекі, осяйні мені веселкою замріють.
Приснути, -ну, -неш, гл. 1) Брызнуть. Повновида, краска з лиця як не присне. Треба набрати у рот води та й приснути нею проти сонця. 2) Фыркнуть. Захлинувся, чхнув і приснув. 3) Прыснуть, вырваться, выскочить, вылетѣть. Як схоче скочить, то аж в землю присідає, та й присне разом відтіля. Стрепет приснув над кущами. Присне сніг із під копит. Приснули на синім морі скалки. З печі, з горючого дерева, присне вуголь і вискочить аж насеред хати.
Стопцювати, -цюю, -єш, гл. Вытоптать, потоптать. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба. І що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано.