Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спотикач

Спотикач, -чу, м. Родъ настойки. Оставалась пляшка спотикачу. Котл. МЧ. 470. 2) Толчекъ, подзатыльникъ. Спотикача як дав.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОТИКАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОТИКАЧ"
Залу́биці, -ць, ж. мн. Сани съ кузовомъ.
Зашпунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Закупорить, заткнуть.
Зневіжити, -жу, -жиш, гл. Обмануть, поддѣть. І щоб зневіжить, збити з толку... Мкр. Н. 9.
Инак, нар. Иначе. З почину світа було якось инак. Рудч. Ск. І. 130.
Каломутний, -а, -е. = каламутний. Каломутна річка. К. Досв.
Омаль нар. Обмаль.
Похлептати, -пчу, -чеш, гл. Похлебать, полокать. Желех. Собака похлептав трохи з миски борщу та й пішов.
Тиририкання, -ня, с. = тирикання. Шейк.
Човниченько, -ка, м. Ум. отъ човен. Грин. III. 676.
Шик, -ку, м. Строй, шеренга, рядъ. К. ЧР. 428. Борейкова дивизія в той час ся змішала, та й ляцькому всьому війську шики поламала. Гол. І. 15.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОТИКАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.