Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видоїти Cм. видоювати.
Добич, -чі, ж. 1) Добыча. Рудч. Ск. І. 145. Мкр. Г. 14. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали. Чуб. V. 962. 2) Скотъ. Желех. Ум. Доби́ченька. Макс. (1849) 30.
Жовті́ський, -а, -е. = жовтісінький. Желех.
Клямба, -би, ж. = клямбра 2. Угор.
Поночі нар. 1) Впотьмахъ. Святий та божий! свічки поїв, а поночі сидить. Ном. № 176. Поночі ходиш, що вже ся темніє. Чуб. V. 69. 2) Темно. Та й поночі! Не вздриш нічогісінько, хоч око виколи. Кобел. у. На вечір сонце повернуло, поночі йти, — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211.
Пробайдикувати, -ку́ю, -єш, гл. Пробаклушничать.
Псяґа, -ґи, ж. Раст. Nardus stricta. Вх. Пч. II. 33.
Скаконути, -ну, -неш, гл. Сильно прыгнуть, скакнуть. А кінь як скаконе. Грин. І. 186.
Ферфелити, -лю, -лиш, гл. Густо падать (о снѣгѣ). Фр. (Желех.).
Цураха, (-хи?), цурачка (-ки? ж?). Употребл. подобно слову цур. Цураха поганем очем. Ном. № 8358. Цур-цурачка — гостра болячка. Ном. № 14147. Аби не урік, треба що небудь хвалячи дивитись на нігті або у стелю і казати: «ні вроку!» або: «цураха». Вх. Зн. 78.