Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вимушувати, -шую, -єш, сов. в. вимусити, -шу, -сиш, гл. Вынуждать, вынудить. К. Краш. 12.
Дуб'Я́, -б'я́, с. соб. Дубы. Наворочав їй повну яму дуб'я. Мнж. 4.
Забрені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Зажужжать. У полі пчілка забреніла. Чуб. V. 387. 2) Загремѣть, зазвенѣть, зазвучать. Зашуміли луги, забреніли ріки. Грин. III. 681. Одні двері зашуміли, другі забреніли. Чуб. V. 1085. 3) Красоваться, заблистать, засіять. Квітки забреніли на полі. Гареми мусульманські забреніли дівчатами вродливими й жінками. К. МБ. XI. 152.
Налови́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Наловиться. Рибка сама не наловиться. Рудч. Ск. II. 8.
Перестерегти Cм. перестерігати.
Покормитися, -млю́ся, -мишся, гл. Покормиться.
Походець, -дця, м. Ум. отъ похід.
Роспросторити, -ся. Cм. роспросторювати, -ся.
Черешняр, -ра, м. = черешняк. Вх. Уг. 275.
Шинкарівна, -ни, ж. Дочь кабатчика.