Ґалаґа́н, -на, м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. 2) Большой мѣдный горшокъ. 3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. 4) Икра изъ бѣлой рыбы. 5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ.
Нала́суватися, -суюся, -єшся, гл. Налакомиться.
Напу́тниця, -ці, ж. Наставница. Порадо милая моя, напутнице моя і мати.
Помиї, -їв, м. мн. Помои. В помиях утопити. Ум. поми́йки.
Пообіймати, -ма́ю, -єш, гл. Обнять (многихъ).
Рило, -ла, с.
1) Рыло, морда. А ти, міхоноша, дми козі під рило. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли удариться об дуб рилом.
2) Бранное: лицо у человѣка. Видно й з рила, що Пархім.
Саниці, -ць, ж. мн. Полозья.
Сійба, -би, ж. = сівба. Жито на сійбу. Він дуже мудро зробив, роздавши людям зерно на сійбу. На Семена — середня сійба. Далі оранка на зімину, ще далі — сійба.
Теплішати, -шаю, -єш, гл. Становиться теплѣе.
Чужатися, -жаюся, -єшся, гл. Чуждаться. Свойого доправляйся, роду не чужайся.