Гнів, -ва, м. Гнѣвъ. Хай його гнів божий поб'є. не у гнів твоїй жінці. Не во гнѣвъ будь сказано твоей женѣ. гнів покладати, положити на кого. На свого старшого брата великий гнів покладав. Не положіть гніва! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла.
Дрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся.
Залиша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. залиши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Оставлять, оставить, покидать, покинуть. А тепер я чумачина, дак ти мене й залишила. Ніхто не залишить свого кохання. Дівчинонька мила перш мене любила, тепер залишила.
Ложи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. Ложиться. Білу постіль стелила, сама ся спати дожила.
Озимовий, -а, -е. = озимий. Повів женців долом-долиною до теї пшениці до озимової.
Паскудниця, -ці, ж. Сквернавка, мерзавка.
Сироватка, -ки, ж. Сыворотка молочная. І вже такі дари: сметанку ізбери, а сироватку дай.
Спостигати, -га́ю, -єш, сов. в. спостигти, -гну, -неш, гл.
1) Настигать, настичь, захватывать, захватить, поймать. Несподівана його, кажуть, смерть спостигла. Його спостигли, як він утікав.
2) Успѣвать, успѣть. Не спостигне було хто слово неуважне до мене заговорити, я вже....
Угоноблятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. угон битися, -блюся, -бишся, гл. Удовлетворяться, удовлетвориться, наслаждаться, насладиться. (Козацтво) танцями вгоноблялось.
Чоловий, -а, -е. 1) Лобный. 2) Относящійся къ фасаду. Чолова стіна. Вікно... чолове.