Визиватися, -ваюся, -єшся, гл. Браниться. Зачали ся визивати.
Напла́кати, -ла́чу, -чеш, гл. 1) Наплакать. як кіт напла́кав. Очень мало. 2) Навлечь плачемъ. Нехай уже Мати Божа прощає мене грішну, що я своєму рідному братіку лихо наплакала.
Негода, -ди, ж. Непогода, ненастье. А дорога й негода крий Боже яка! Ум. негодна, негодонька. І сніг іде, і негодонька.
Предвік, -ку, м. = передвік. з предвіку. Съ незапамятныхъ временъ. Ой давно, давно, та із предвіку.
Прикроістий, -а, -е. О землѣ: не сыпучая, отпадающая при паханіи глыбами.
Прищулюватися, -лююся, -єшся, сов. в. прищулитися, -люся, -лишся, гл.
1) Притаиваться, притаиться. Прищуливсь у куточку.
2) Прижиматься, прижаться. А я до його ще й більш прищу нюся. Ік чоловіку пригніздиться, прищулиться, приголубиться, цілує, гладить, лескотить.
Протовплюватися, -лююся, -єшся ж протовпля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прото́впитися, -плюся, -пишся, гл. Протискиваться, протиснуться въ толпѣ. Петро протовплявсь усе дальш. За народом так насилу протовпились до хати.
Розмінити, -ню́, -ниш, гл. Купить, взять купленное, заплативъ деньги. Пожич мені таляра розмінити черевички.
Спочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочити, -чину, -неш, гл.
1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває.
2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю.
Харцизити, -жу, -зиш, гл. Разбойничать, грабить.