Безталанний, -а, -е. Несчастный, безталанный. А ти, моя Україно, безталанна вдово. Мої безталанні діточки. Коли мене уродила безталанна мати.
Відливати, -ва́ю, -єш, сов. в. відлити, -діллю, -ллєш, гл. 1) Отливать, отлить. 2) Обливать, облить водою для приведенія въ чувство. Ой став козак та й з гори ся спускати, взяли дівчину водою відливати. Разів із шість Рябка водою одливали, і стільки ж раз його, одливши, знов шмагали. 3) Только сов. в. Хорошо сдѣлать. Найпервійший кравець (корсет) пошив, так і одлив під дев'ять усів.
Клямба, -би, ж. = клямбра 2.
Лляний, -а, -е. Льняной. Лляної кужелі прясти. Поший мені, мати, лляную сорочку.
Обліг, -логу, м. Давно непаханное поле. А в моєї родини пшениці ланами, в мене молодої лежить облогами. Ой куди були ярії пшениці, тепер туди облоги. Cм. обліжок. Упав сніжок на обліжок.
Отцей, отця́, отце́, мѣст. = отсей.
Роставати, -таю, -єш, сов. в. ростанути, и ростати, -тану, -неш, гл. Таять, растаять. Під тобою лід ростає, а підо мною мерзне. Тричі крига замерзала, тричі роставала. Упав сніжок на обмежок та вже й не ростане.
Слобода 2, -ди, ж. Слобода. Слобода наша над самою лукою річковою. Ум. слобідка, слобідочка, слобідчи́на. По-за селом, по-за селом, по-за слобідкою.
Тупиця, -ці, ж. = тупак. Як добре плече, то й тупиця січе.
Цупка, -ки, ж. = поцілунок.