Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бавіння, -ня, с. Медленность, мѣшканіе. Левч. 69. Cм. бавлення.
Горноста́йовий, -а, -е. Горностаевый. Горностайова кирея. К. ЧР. 101.
Збу́рення, -ня, с. 1) Разрушеніе, ниспроверженіе. 2) Волненіе, возмущеніе.
Иржавина, -ни, ж. Мѣсто со ржавой водой. Отам на луках та є иржавини, то тим і трава иржава, неїдома. Волч. у.
Осітняг, -гу и осітня́к, -ку, м. Растенія: а) Ситникъ, Juncus. Сим. 146. Вх. Пч. І. 10. б) Butomus umbellatus. L. ЗЮЗО. І. 115.
Позалякуватися, -куємося, -єтеся, гл. Напугаться (о многихъ). Так ся позалякували, що навіть єден на другого і не подивиться. Чуб. II. 635.
Полонина, -ни, ж. Горная равнина, пастбище на вершинахъ горъ. Шух. І. 184. Ой висока полонина з вітром говорила. Шух. І. 200. Ум. полонинка. Шух. І. 198. полони́ночка. ЕЗ. V. 229.
Урядування, -ня, с. 1) Отправленіе службы. Шейк. 2) Управленіе (правительственное).
Цуркувати, -кую, -єш, гл. Скручивать палкой веревку, связывающую что либо. Черн. у.
Чути, -чую, -єш, гл. 1) Слышать. Чуєш, що дзвонять, та не знаєш, в якій церкві. Ном. Я не чула, що ви казали. Харьк. Чуй! чуй! Слушай! слушай! Вх. Лем. 483. 2) Чуять. Де мед чує, там ночує. Макс. (1849), 99. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. Грин. III. 227. 3) Чувствовать. На землі горе, бо на їй, широкій містечка нема тому, хто все знає, тому, хто все чує. Шевч. 9. 4) Какъ нарѣчіе: слышно. Клект орлячий з під хмари чути. Ном. № 999.