Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Астря́б, -ба, м. = Яструб. Вх. Пч. II. 8.
Горба́ка, -ки, ж. Холмъ, возвышенность. Сюдою їхати — горбака, а тудою — рівно. Н. Вол. у.
Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. Чуб. V. 710. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. МВ. ІІ. 98. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Г. Барв. 387. Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Калитка, -ки, ж. 1) Кошелекъ кожаный. Скупий збірає, а чорт калитку гниє. Ном. 2) Писанка съ изображеніемъ калитки. КС. 1891. VI. 380. Ум. калиточка. Узяла я ті гроші в калиточку. МВ. Лікарям — поможись чи не поможись, а калиточка розв'яжись. Ном.  
Килимок, -мка, м. Ум. отъ килим.
Ле́сний, -а, -е. = лесливий. Діявіл лесний. Чуб.
Му́шка 1, -ки, ж. соб. Мошки. Мушка не дає скотині пастися. Зміев. у.
Переселення, -ня, с. Переселеніе. Переселення у Вавилон. Єв. Мт. І. 11.
Прошкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Проковылять, хромая.
Уперти, -ся. Cм. упірати, -ся.