Гваджениця (= гладжениця), -ці ж. = терлиця.
Ґандзо́лля, -ля, с. соб. Отрепье, лохмотья. Іде, а ґандзолля висить.
Жах, -ху, м. Ужасъ, страхъ. Тоді латинців жах напав: утратили і дух, і силу, побігли, хто куди попав. Стара мати сливе що стратила розум з горенька та з жаху, з ляку.
Китчастий, -а, -е. Украшенный кистями.
Коломийка, -ки, ж. 1) Жительница Коломыйскаго округа. Ой славная коломийка по дворі ходила. 2) Особый родъ пѣсенъ въ Галиціи, Буковинѣ и Угорской Руси, получившій свое названіе отъ г. Коломыи, гдѣ онѣ наиболѣе распространены; каждая пѣсня состоить изъ 2-6 стиховъ въ 14 слоговъ каждый, съ цезурой послѣ 8-го стиха. Як я тую коломийку зачую, через тую коломийку дома не ночую. Cм. Сумцовъ. Коломийки. . 3) Танецъ въ Галиціи и Угорск. Руси. Де-Волланъ, Угро-русскія пѣни. 16. 4) = клепаня. Шапка эта такъ называется въ Галиціи по той причинѣ, что ее носять въ Коломыйскомъ округѣ. 5) Родъ сумки шерстяной, носимой гуцулами-мужчинами черезъ плечо. То-же, что и дзьобенка.
Кушнирський и кушнірський, -а, -е. Скорняческій. Цехи: різницький, коновальський, кушнірський, ткацький, шаповальський. Він і кушнірську роботу знає.
Леда́й II, -дая, м. Бездѣльникъ. Лѣнтяй. Сказано, — ледай: і досі скотині не подавано, не позагрібано.
Подача, -чі, ж. Оброкъ. Яків, бачте, у Київі на заробітках був. У нас пускають (кріпаків), треба тілько подачу давати, яку там положать. Живуть тихо, не дають подачі.
Посвящувати, -щую, -єш, гл. = посвячувати. Позаторік посвячували церкву у нас.
Скат, -ту, м. Скатерть. На столах скати все ляннії.