Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зрода, зро́ду, зроду-звіку, нар. 1) Вона зрода й у церкві не була. Мнж. 104. Чи був у тебе батько зроду? Ном. № 10505. Ой я зроду лишенька не знала. Чуб. V. 594. Зроду я заміж не піду. Лавр. 155. зроду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не бум такого, а тепер: ось тобі, на! Подольск. г. 2) Никакъ, никоимъ образомъ. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись. Левиц. Пов. 348.
Копильчаки, -ків, м. мн. Родъ саней. Желех.
Корма, -ми, ж. Въ лодкѣ: задняя часть, корма. Мнж. 179. Вас. 151.
Нана́шка, -ки, ж. Крестная мать. О. 1861. X. Свидн. 65.
Непричком и непричкома, нар. Точно, будто, сказать-бы. Желех. Купив, пане, коняку, а у неї під хвостом, непричкома як панська шапка. Канев. у.
Попід'їжджати, -джаємо, -єте, гл. = попід'їзди́ти.
Приплітка, -ки, ж. Доплетенное.
Розчолина, -ни, ж. Гора, на которой сверху внизъ идетъ одной полосой лѣсъ, а другой поле или пастбище. Шух. І. 73.
Ростепірчити Cм. ростепірчувати.
Чапаш, -шу, м. = стежка. Ідіть цим чапашем. Вх. Зн. 79.