Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скалубинник

Скалубинник, -ка, м. Послѣдній мѣсяць зимы. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 131.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКАЛУБИННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКАЛУБИННИК"
Ді́йшлий, -а, -е. Зрѣлый, созрѣвшій. Ще ти дитя молоде, розумом не дійшле. Мет. 419.
Жу́рний, -а, -е. Печальный. Вона не сердита, а така вона журна. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: «Не печалься». МВ. ІІ. 121.
Недолужність, -ности, ж. Безсиліе, слабость.
Перестати Cм. переставати.
Підкропивниця, -ці, ж. Раст. Fragaria collina. Вх. Пч. II. 31.
Роспростиратися, -раюся, -єшся, сов. в. роспросте́ртися, -струся, -решся, гл. 1) Распростираться, распростереться. 2) Распространяться, распространиться. Як же мислиш роспростертись на всю Україну. К. ХП. 63.
Стукіт, -коту, м. Стукъ.
Устрічний, -а, -е. Встрѣчный.
Черевець, -вцю́, м. Раст. Stellaria media. Шух. I. 22.
Чукати, -каю, -єш, гл. Забавлять дитя, подбрасывая на рукѣ. Давай дитину підіймать і чукать. Мил. М. 37.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКАЛУБИННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.