Виникати 1, -каю, -єш, сов. в. виникнути, -ну, -неш, гл.
1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Перед матінков Божов ружа проквітаєш, а з тої ружи пташок виникаєш.
2) Слѣдовать, послѣдовать.
Голота, -ти, ж. соб. Голь, бѣдняки. Не йди туди, вражий сину, де голота п'є. Ум. голотонька.
Зарази́ха, -хи, ж. = зараза 2.
Зі́спити, -плю, -пиш, гл. = зуспіти. Я його зіспив під лісом.
Обмилятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. обмилитися, -лю́ся, -лишся, гл. Ошибаться, ошибиться. Це він обмилився: треба дві копійки, а він дав три. Слухайте, тату: у вас, чи пак у мене, буде синок, — сказала я, обмилившися з радощів. Я бачу, що тута добре обмиливсь.
Перило, -ла, с. Перегородка.
Подокочувати, -чую, -єш, гл. Докатить (во множествѣ).
Помостити, -мощу, -стиш, гл. 1) Вымостить, настлать. Ми мости помостимо та й підемо гулять. 2) Наложить, настлать. Прийшов у садок, помостив на деревині колючок і сів на їх. 3) Свить (гнѣздо). Не мости гніздечка й у лужечку, помости гніздечко й у садочку.
Послатися, -стелюся, -лешся, гл.
1) Приготовить постель. Послались долі і лягли. Як послався, так і виспався.
2) Простлаться, разостлаться. І падає, і по землі постлались ті коси білі.
Статковитий, -а, -е. = статечний.
