Відповістити Cм. відповіщати.
Давнина́, -ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Да́вня давнина́. Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. У причтах-приказках уста мт отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю.
Залі́г, -ло́гу, м. Препятствіе, препона. Став залогом ізміждо нами: ні того не пуска, ні того.
Керування, -ня, с. Управленіе.
Пиняво нар. Медленно. Робота йде пиняво.
Подокручувати, -чую, -єш, гл. Докрутить (во множествѣ).
Потрата, -ти, ж. Утрата, издержка. Лучиться, що чоловік зовсім дурни, а жінка вередлива та вигадлива. Тоді вже округ горе та потрата.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Узабоч нар. Въ сторонѣ. Де ж він косарку купив так недорого? Мабуть у Леппа, в Хортиці? — Ні, десь узабоч, у Кичкасі либонь, чи що.
Шостака, -ки, ж. Шестерка въ картахъ.