Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рутвяний

Рутвяний, -а́, -е́ = рутяний. Г. Барв. 248. Ой вяну я, вяну, як рутв'яна квітка. Чуб. V. 405.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 89.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУТВЯНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУТВЯНИЙ"
Бридак, -ка, бридаль, -ля, бридас, -са, м. Безобразный человѣкъ. Вх. Лем. 394. Cм. брид 2, бридій.
Варівно нар. = варівко. Варівно з ним (стережіться, бо то злодій або хоче вас бити). Фр. Пр. 138.
Готи́цький, -а, -е. Готическій. Церква з тонкою готицькою дзвіницею. Левиц. І. 217.
Дусеня́, -ня́ти, дусеня́тко, дусеня́точко, -ка, с. Ум. отъ дуся.
Дя́динин, -на, -не. Принадлежащій дя́дині. Г. Барв. 87.
Каблучка, -ки, ж. Ум. отъ каблука. 1) Кольцо вообще какое-бы то ни было — металлическое или изъ иного матеріала. 2) Кольцо, перстень. Подарував золоту каблучку. Грин. III. 69. Од'їзжаючи приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку. Г. Барв. 204. Не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучки. К. ЧР. 297, 298. 3) Сплетенное изъ дерева кольцо, которымъ прикрѣпляются ворота къ столбу въ глухомъ концѣ, а также то, которымъ запираются ворота на другомъ концѣ путемъ набрасыванія каблучки на столбъ и на ворота. Чуб. VII. 392. Коли ходиш у ворота, — накидай каблучку. Мил. 81. 4) Сплетенное изъ дерева или изъ сыромятной кожи, иногда желѣзное кольцо, которымъ ярмо прикрѣпляется къ дышлу. Чуб. VII. 405, 406. Мнж. 121. Чудч. Чп. 250. 5) Такое же кольцо, охватывающее средину війя въ томъ мѣстѣ, гдѣ війя раскалывается на двѣ части. Рудч. Чп. 250. 6) Въ повозкѣ: кольцо, связывающее підтоки съ підгерстю. Рудч. Чп. 249.
Ополоти Cм. ополювати.
Привичати, -ча́ю, -єш, сов. в. приви́чити, -чу, -чиш, гл. Пріучать, пріучить. Го він так привичив. Черк. у.
Продражнити, -ню, -ниш, гл. Прозвать, дать насмѣшливое прозвище. Подавав прізвища усім сусідам: одного продражнив посмітюхом. Левиц. Пов. 147.
Солище, -ща, с. У гуцул, пастуховъ: мѣсто, гдѣ даютъ скоту соль. Шух. І. 212.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУТВЯНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.