роскаряка
Роскаряка, -ки, об. 1) Дерево съ раздвоеннымъ стволомь. Верба-роскаряка. 2) Человѣкъ или животное, которое ходитъ, разставя ноги.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 65.
Том 4, ст. 65.