Випорювати, -рюю, -єш, сов. в. випороти, -рю, -реш, гл.
1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре.
2) Только сов. в. Выпороть, высѣчь. На всі боки випоров.
Говільник, -ка, м. Говѣльщикъ.
Заві́шати, -ся. Cм. завішувати, -ся.
Золотий, -а́, -е́ 1) Золотой. Ой іскиньте золот перстінь із мизинця з пальця. З золотими перснями на руці. 2) Золотого цвѣта; золотистый. Золота бджілка над квіткою в'ється. Ум. золотенький, золотесенький. Стрів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький.
Кайман, -на, м. Въ артели гуцульскихъ дровосѣковъ тотъ изъ нихъ, на обязанности котораго лежитъ топить печь, варить пищу, вообще наблюдать за порядкомъ въ помѣщеніи дровосѣковъ. Cм. кальман.
Ліси́ще, -ща, м. Ув. отъ ліс.
Перкалевий, -а, -е. Коленкоровый. Перкалеві сорочки.
Подертися, -ру́ся, -решся, гл.
1) Порваться, изорваться. Ой як лиштва подереться, пишання минеться.
2) Исцарапать другъ друга. Подерлися, як пес з котом.
Понавівати, -ва́ю, -єш, гл. Навѣять (во множествѣ).
Притихомирити, -рю, -риш, гл. Усмирить.
