Бублишниця, -ці, ж. = бублейниця.
Виліплювати, -люю, -єш, сов. в. виліпити, -плю, -пиш, гл. Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. З молодого, як з воску: що хоч, те й виліпиш.
Забала́мкати, -каю, -єш, гл. Зазвонить (о бубенчикахъ, о маленькомъ церковномъ колоколѣ).
Купатень, -тню, м. Раст. Prunella vulgaris.
Луско́вий, -а, -е. О тканяхъ: вытканный узоромъ въ видѣ чешуи (луска)? Скатертиночки все лусковії.
Упосліджати, -джаю, -єш и упосліджувати, -джую, -єш, сов. в. упослідити, -джу, -диш, гл. Оставлять, оставить кого послѣднимъ, за собой; поставить ниже себя, пренебрегать, пренебречь чѣмъ. Та й слово гарне! слухай! в нас воно впосліджувати й польське почало. Впослідити мене ніхто не схоче. Я всюди робила, та й не була упосліджувана. Не 'ддам, каже, Настусі (за вбогого), не впосліджу моєї дитини. Наша кохана мова зосталась упослідженою.
Ухати, ухаю, -єш, одн. в. ухнути, -ну, -неш, гл. Кричать, крикнуть: ухъ! Плачеш, плачеш, та й ухнеш.
Хто, кого, мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. А хто тут у лисиччиній хатці? Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Хто йде, не мине: то кивне, то моргне. хто хоч, кого́ хоч, кому хоч. Кто, кого, кому угодно. Кому хоч, тому й оддаси. нема́ кому́. Некому. Лема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. ні́ від кого мені́ піти з до́му, бо сама до́ма. Некому замѣнить меня дома, если бы я ушла.
Цереґлювати, -люю, -єш, гл. Выбирать, мѣнять.
Чмара, -ри, ж. Призракъ, привидѣніе? У! чмарою так і лізе! Так і сичуться до нас, як чмара та.