Воєводський, -а, -е. Воеводскій.
Забря́зкати, -каю, -єш, гл. Зазвенѣть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Хай парка забрязка, хай весело буде. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами.
Забубо́ни, -нів, м. мн. = забобони. Не дуже люблю сільське понеділкування і всякі сільські забубони. Бабські забубони.
Загука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. 2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату.
Заку́шувати, -шую, -єш, сов. в. закуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Закусывать, закусить. Уже закушував смачненько, хто добре пінної лигнув. По одній не закушують.
Погнути, -гну́, -гне́ш, гл. Погнуть. Довгий кістлявий ніс його якось погнуло набік.
Порозступатися, -па́ємося, -єтеся, гл. Разступиться (о многихъ).
Пригір, гору, м. Холмъ. Іде чернець у Вишгород на Київ дивитись та посидіть на пригорі.
Пром'яти, -мну, -мне́ш, гл. Промять.
Хурман, -на, м. Кучеръ. Давай буду твого коня поганяти, буду в тебе за хурмана.
