Вихолоштати, -таю, -єш, гл. Выхолостить, оскопить. Вихолоштай і мене та тоді будем молотить.
Дзиг меж. Правильнѣе: дзиґ (Cм.). Выражаетъ быстрое движеніе; у употреблено какъ существ. Я за нею.... а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Жа́бонька, -и жа́бочка, -ки, ж. Ум. отъ жа́ба.
Карлюжа, -жі, ж. Маленькій уродъ.
Намурмо́ситися, -мо́шуся, -сишся, гл. Надуться, нахмуриться. Ну, вже намурмосилась.
Нюшити, -шу́, -ши́ш, гл. Нюхать воздухъ (о животномъ). Собака нюшить.
Пітися, -деться, гл. безл. Случиться, выпасть на долю, пойти къ чему. Чи воно вже кому так підеться на смерть, на причину? Мені молодій на горе пішлося.
Погребовини, -вин, мн. Поминки по усопшемъ.
Просмолити, -лю, -лиш, гл. Просмолить.