Вищебетати, -чу, -чеш, гл. Выболтать, высказать неосторожно.
Дань, -ні, ж. Дань. Колись був у Київі якийсь князь, лицар, і був коло Київа змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. Дізнались турки, злі недовірки, підписалися до Почаїва що-году дань давати.
Збуйнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Забушевать. Де взялись буйні вітри — збуйнували, та комаря на поміст ізвалили.
Ластовиння, -ня, с. Веснушки. Хто має ластовиння на виду, то, побачивши вперше весною ластівку,... умивається, щоб не було того ластовиння. Ото як тебе ластовиння обсіло!
Нако́вувати, -вую, -єш, сов. в. накува́ти, -кую́, -єш, гл. 1) Наковывать, наковать, сковывать, сковать. Чого Бог не дасть, того коваль не накує. 2) О жерновахъ: дѣлать, сдѣлать насѣчки. 3) О кукушкѣ: куковать, накуковать. Зозуля накувала. Ось повернеться з москалів!.. Він їй замісць зозулі накує одудом.
Порозціплювати, -люю, -єш, гл. Разжать, разнять (во множествѣ).
Рясно нар. Обильно, густо. Ой вишенько-черешенько, чом не рясно родиш? Щоб у вас увесь вік так було рясно, як оце тепер на столі. Сади цвіли рясно. Рясно-рясно плакала. Ум. рясненько, ряснесенько.
Тепло нар. Тепло. Ум. тепленько, теплесенько. Теплесенько спати.
Цубом нар. — стати. Окостенѣть (отъ холода). Руки цубом стануть на річці.
Цуцукати, -каю, -єш, гл. Звать собаку крикомъ: цуцу! Нехай цуцукають.... Мене сим не зведуть.