Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Жи́жкати, -каю, -єш, гл. Жить, существовать. Не довго вже мені жижкати, не сьогодня — завтра смерть.
Задніпря́нський, -а, -е. Заднѣпровскій. Вони дивились на темний задніпрянський бір.
Захва́лювання, -ня, с. Расхваливаніе, рекомендація.
Нелюбов, -ви, ж. Нелюбовь, непріязнь. Ці річі здаються нам луною од тієї великої нелюбови, яку виказують нам німецькі писання.
Підпарити, -ся. Cм. підпарювати, -ся.
Подина, -ни, ж. Низменная мѣстность, иногда заливаемая водой. Ой вийду я на могилу та погляну на подину: на подині вогонь горить, коло вогню турок сидить.
Скобелка, -ки, ж. Родъ дугообразнаго струга для строганія бревенъ и пр.
Смутувати, -ту́ю, -єш, гл. = смуткувати. Я молода смутую.
Талап! меж.
1) Для выраженія паденія во что либо жидкое; для выраженія брызговъ какой либо жидкости. Грязюка з колеса талап на нього.
2) Для выраженія удара чѣмъ нибудь плоскимъ. Він його талап долонею по пиці. талап-талап! Для выраженія плаванія, бултыханія руками или лапами животнаго.
