Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відмовити, -ся. Cм. відмовляти, -ся.
Даве́ць, -вця, м. Подающій, даватель. Від злого давця бери й капця. Ном. № 10640.
Зміїний, -а, -е. Змѣиный. З того часу острів той зветься зміїним. Стор. МПр. 113. Зміїне сало. Грин. І. 157. зміїний корінь. Раст. Vincetoxicum officinale L. ЗЮЗО. І. 141.
Ложи́ти, -жу, -жиш, гл. Класть. Батько цілує хліб і ложить на столі. Грин. III. 423. Діток спати ложити. Мир. ХРВ. 126. Котре дерево усохле, то не можна його ложити, шоб сад не всихав. Чуб. І. 77. Я за свиту карбованця ложу. Мир. ХРВ. 195.
Накри́жник II, -ка, м. Ледорѣзъ (у моста). Чи ж моста цього льод не зірве весною? — Ні, він ще не копчений; ще накрижники будуть робить, щоб кригу здержувати. Верхнеднѣпр. у.
Передівувати, -вую, -єш, гл. Продѣвствовать, прожить дѣвушкой.
Підсісти, -ся. Cм. підсідати, -ся.
Позивака, -ки, об. Сутяга. Ну й позивака ж він! Лохв. у.
Сякатися, -каюся, -єшся, гл. Сморкаться.
Штигуліти, -лію, -єш, гл. = шкитильгати. Іззаду штигуліє кривий. Гн. II. 150.