Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білогрудик, -ка, м. Ум. отъ білогруд.
Брунет, -та, м. Брюнетъ. Два донники й молоді й да обидва брунети. Чуб. V. 922.
Гоне́ння, -ня, с. Гоненіе, преслѣдованіе. К. МХ. 34.
Затокоті́ти, -чу́, -чеш, гл. О сердцѣ: забиться. Дуже затокотіло в його грудях серце, глянувши на рідне село. Стор. МПр. 51.
Качество, -ва, с. (Заимств. изъ русск. яз.). Недостатокъ. Усі в один голос сказали, що за ним (Левком) ні одного качества. Кв.
Крежити, -жу, -жиш, гл. Беречь, скупиться. Мнж. 183.
Мося́жник, -ка, м. Мастеръ, изготовляющій изъ мѣди различные предметы — отливающій ихъ или выдѣлывающій изъ мѣдной проволоки, мѣдныхъ листовъ; обыкновенно это кресты и небольшіе предметы пряжки, цѣпочки, щипцы, ножи, топірці, ке́лефи и пр. Шух. I. 272, 318.
Підданець, -нця, м. 1) Подданный. Всі його підданці носили латані галанці, дивившись на свого царя. Котл. Ен. IV. 14. 2) Крѣпостной. Панські підданці.
Помолодіти, -ді́ю, -єш, гл. Помолодѣть, сдѣлаться молодымъ. Помолодів і зробився ще кращий, ніж був. Рудч. Ск. І. 128.
Рарожий, -а, -е. Принадлежащій балабану.